Стійкість і віра, що не згасає у найтемніші часи
Напередодні 1000 днів вторгнення рф в Україну у коледжі відбулася година спілкування «Незламні й нескорені – для боротьби за Україну народжені» студентів груп 11-К, 21-К, 21-ТХ із Захисником Максимом ДАЦЕНКОМ (позивний «ДОЦ»). Юнак втратив на фронті кінцівку, але не втратив віру в життя, не втратив оптимізму, людинолюбства.
На запрошення Валентини ІСАКОВОЇ (модератора години спілкування) Захисник зголосився не лише поділитися своїм досвідом, а й надихнути молодь старанно вивчати історію, плекати рідну мову, бо «мова має значення» довів це Максим на власному прикладі. Зустріч проходила у бібліотеці коледжу(велика подяка завідувачці Валентині ВАРЯНИЦІ, яка гостинно зустріла, була активною співучасницею години спілкування). Коли Захисник почав розповідати, запанувала тиша, його слова звучали просто й щиро, без зайвого пафосу. Максим говорив про важливість захисту рідної землі, про братерство на фронті, про біль і втрати, які змінили його назавжди, про силу духу, яка допомагає рухатися вперед, попри все. Студенти слухали із захопленням і трепетом, ставили запитання.
Історія Даценка Максима змушувала задуматися над важливими питаннями: що для нас означає свобода? Чи готові ми цінувати те, що маємо? Юнак розповів, як після поранення й ампутації він переживав найважчі моменти свого життя, але не здався. Завдяки підтримці близьких і власній рішучості він адаптувався до нового життя, навчився користуватися протезом (і навіть навчився кататися на сноуборді), а тепер займається реабілітацією інших воїнів. Своєму куратору Валентині ІСАКОВІЙ пообіцяв затанцювати з нею вальс на зустрічі випускників.
На завершення Максим закликав студентів цінувати час і можливості. «Життя – це боротьба, але також і дар. Не бійтеся викликів. Важливо залишатися людиною навіть у найскладніші моменти», – сказав він, отримавши бурхливі оплески. Зустріч залишила глибокий слід у серцях молоді, надихнувши їх замислитися над власним внеском у спільне майбутнє. Юнак став прикладом мужності, стійкості та любові до України, що не згасає навіть у найтемніші часи.